Золотий

Золотий, -то́го, м. = Злот. Купи мені, моя мати, за копійку голку, за чотирі золотії червоного шовку. Мл. л. сб. 304.

Золоти́й, -а́, -е́. 1) Золотой. Ой іскиньте золот перстінь із мизинця з пальця. Мет. 19. З золотими перснями на руці. МВ. II. 31. 2) Золотого цвѣта; золотистый. Золота бджілка над квіткою в’ється. Хата, 2. Ум. Золотенький, золотесенький. Стрів мене козак молоденький, схопив з мене вінок золотенький. Чуб. III. 170.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ЗОЛОТИ́Й, а, е.

1. Прикм. до золото 1. Золотий зливок; // Який має в собі золото як складову частину. Спочатку західне узбережжя Африки належало Португалії, яка вивозила звідси жмені золотого піску та туго зв'язаних чорних рабів (Любомир Дмитерко, Там, де сяє.., 1957, 38); // Зробл. із золота або покритий, оздоблений золотом чи позолотою. Велів [цар] собі віз золотий зробити, Камінням дорогим його приоздобити (Іван Франко, XIII, 1954, 382); Велика картина в золотій рамі гойдалася на шнурку (Олесь Гончар, III, 1959, 146); Якщо добре очищену свинцеву пластинку міцно притиснути до золотої, то через деякий час пластинки спаяються (Фізика, II, 1957, 17); // Пов'язаний із видобуванням золота. Золоті копальні; Золота промисловість.

2. у знач. ім. золотий, того, чол., заст. Золота монета; червінець. — Поклади бідній циганці на руку золотого, я тобі ще більше правди скажу (Нечуй-Левицький, III, 1956, 79); Дівчина могла вийти заміж і за кордон, у волоську.. чи іншу землю. Тоді треба було платити найбільше: три золоті і шість грошів. Це звалося платити «розпуст» (Терень Масенко, Під небом.., 1961, 113).

3. Який своїм кольором нагадує золото; блискучо-жовтий, оранжевий. На заході, під безхмарим небом, стояло здорове золоте сонце (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 57); Ниво моя, ниво, Ниво золота! Стигнеш ти на сонці, Налила жита... (Павло Грабовський, I, 1959, 292); Вона тримала капелюх у руках, і її золоте волосся куйовдив вітер (Юрій Яновський, II, 1958, 52).

Ілюстрації