Удуд

У́дуд, -да, м. = Одуд. Вх. Пч. ІІ. 15.

Сучасні словники

Удуд-невеликий птах з довгим чубом, загнутим донизу дзьобом і яскравим строкатим за­барвленням; вважався «нечистим» птахом (його ще називали смердю́ха, смердю́х, воня́к, ги́дко); у руки одуда не беруть; за бажання стати пташиним богом покараний Все­вишнім як нахаба: «Бути тобі смердючим одудом. Лети й кричи: «Худо тут!»; стук одуда в кут ха­ти — смерть, у вікно чи двері — на мороз або дощ; у людини виросте зоб, якщо дивитися на одуда; крик одуда «Худо тут, худо тут!» проро­кує неврожай, а крик «Буду тут, буду тут!» — урожай.Кує зозуля, а її перебиває криклива іволга; гуде сумно одуд. (Мирний, III, 1954, 137); Прилетів одуд і, розпустивши свій чуб, схожий на віяло, вклонився мені (Коп., Як вони.., 1961, 43). [УКРЛІТ.ORG]

Ілюстрації

Джерела та література