Двійко
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:19, 19 листопада 2017; Vypelikan.if17 (обговорення • внесок)
ДВІ́ЙКО, невідм., числ. кільк., збірн., розм. Те саме, що двоє. Коло стіни стоять двійко дівчаток (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 129); Перед ним.. відчайдушно танцювали двійко циганчат: хлопчик і дівчинка (Олесь Гончар, I, 1954, 9).
Сучасні словники
Тлумачення у сучасних словниках; Академічний тлумачний словник української мови
Ілюстрації
