Дружко
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:11, 28 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Дружко, -ка, м. Приглашенный родителями жениха женатый мужчина; онъ распоряжается свадьбой. МУЕ. ІІІ. 93. Сим. 11. КС. 1883. II. 380. На тарілку положать рушник і дадуть дружкові, піддружому і старостам. Мет. 190. Аж ось крикнув дружко: «старости, пани підстарости! благословіте молодих вивести з хати на двір погуляти. Кв. І. 14. Ум. Друженько, дружонько. Грин. ІІІ. 436. Одчиняйте сватам хату, друженькам пивницю. Нп.
