Керманич

Керманич, -ча, м. Рулевой, кормчій на суднѣ, плотѣ. Шух. І. 37. Досвідчений керманич, що знає усі закрути ріки, усі плиткі місця, на яких би дараба могла осісти, всі скоки у воді, о які розбитися може дараба, держить керму при передній тальбі. Шух. І. 183. Пишні керманичі кедровими весельцями плюскають. Федьк. Пов.

Сучасні словники

[Академічний тлумачний словник]

1. Той, хто править кермом; стерновий. [Гелен:] Мойра так врядила, щоб був і світ, і море, і керманич, і корабель, і бурі, і погода (Леся Українка, II, 1951, 296); Журливо мій керманич Керує байдаком (Павло Грабовський, I, 1959, 251); Колишній керманич плотів мусив пробиратися нишком назад в рідні Кути (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 427); Тракторист, водій автомашини тощо. В МТС їх зустрічають, сходяться керманичі, друзями їх називають, поплескують по плечі (Павло Тичина, I, 1957, 170).

2. Те саме, що вождь 2. Партія — керманич мудрий, неухильний — Впевнено тримає корабля кермо (Микола Бажан, Роки, 1957, 222).

[Словопедія]

КЕРМАНИЧ-стерновий, стерничий, кермовий, п! ШТУРМАН; П. провідник, ВАТАЖОК, водій, проводир; ім. КЕРМО, стерно, кормило, правило, штурвал, д. керма, демено.

Ілюстрації

Джерела та література