Дружити

Дружити, -жу, -жиш, гл. 1) Дружить. З москалем дружи, а камінь за пазухою держи. Ном. № 819. 2) Поступать по дружески. Другу дружи, а другого не гніви. Ном. № 9531. 3) Женить или отдавать замужъ. Мил. 218. Тому сина женити.... тому дочку дружити. О. 1861. XI. Св. 30. 4) — собі. Брать въ жены. В тебе сини в царя служать, царівочку собі дружать, в царя дочку заручили та й додому пригостили. Гол. IV. 551. Ум. Дружитоньки. Мої любі вечерниченьки! Вже ж бо мі на вас не ходитоньки, з панянками не дружитоньки. О. 1862. IV. 4.