Ятлик

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Я́тлик, -ка, м. Ум. отъ ятел.

Сучасні словники

Я́ТЛИК, а, чол., діал. Зменш.-пестл. до ятел. В гайку червоноголовий ятлик свистів уже зовсім по-весняному (Олександр Ільченко, Звич. хлопець, 1947, 61). Я́ТЕЛ, Я́ТІЛ, ятла, Я́ТІЛЬ, ятеля, чол., діал. Дятел. Прозору тишу протинав стук ятеля по дзвінкій корі, наче бив він у дерев'яний дзвоник (Юрій Яновський, Мир, 1956, 149). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 659.

Ілюстрації

Ptashka181117.jpg Photoicon.png Ptah181117.jpg Photoicon.png Dyatel181117.jpg Photoicon.png

Медіа

.

Іншими словами=

лат. Dendrocopos, анг. Woodpecker, нем. Specht










{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}