Позика

Словник Грінченка

Позика, -ки, ж. 1) Заемъ, кредитъ. Дайте, будьте ласкаві, в позику, чи то на одробіток хоч з в’язку. Грин. II. 208. Коня у позику не давай. 2) Долгъ. Батька й матір у такі позики втопив, що й ушей не видно. Г. Барв. 506.

Сучасні словники

VseslovA

Позика

Позика, в цивільному праві вигляд договору позики, що надається в грошовій або натуральній формі. Шляхом видачі цільових термінових грошових сум Держбанком і ін. банками СРСР виробляється кредитування державних організацій, колгоспів і інших кооперативних, а також суспільних організацій (див. Позика банківська, Кредит ). Грошові С. громадянам в установленому порядку видають банки, каси взаємодопомоги, ломбарди, фонди творчих союзів.

Академічний тлумачний словник

ПОЗИКА, и, жін.

1. Дія за значенням позичати, позичити. Приступаючи до печі, вона просто дуріла, бо не знала, що варити. Приварку не було, вічні позики докучили всім і навіть Маланці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 21); — А на посів — ще де та весна. Тоді десь і позичити [ячменю] можна буде. — Воно то так: позика — не штука, та віддача — мука! — знову Остап заклопочеться (Андрій Головко, II, 1957, 364); Фінансова операція надання або одержання грошей на певних умовах. Матеріально-технічна база капіталізму. Була створена в результаті промислового перевороту і капіталістичної індустріалізації, що здійснювалися за рахунок. пограбування трудящих даної країни і колоній, за рахунок кабальних позик і контрибуцій (Наука і життя, 8, 1959, 5).

Державна позика — форма залучення коштів до державного бюджету на основі кредиту.