Пліва
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:10, 18 листопада 2017; Kmpolishchuk.if17 (обговорення • внесок)
Пліва, -ви, ж. Плева; мездра. Шух. І. 253. Ум. Плівка. 1. Діафрагма в організмі людини або тварини. 2. Тонка оболочка в тваринному організмі.
пліва - іменник, жіночий рід, неістота, I відміна ВІДМІНОК ОДНИНА МНОЖИНА називний пліва пліви родовий пліви плів давальний пліві плівам знахідний пліву пліви орудний плівою плівами місцевий на/у пліві на/у плівах кличний пліво пліви СЛОВОФОРМИ. ОРФОГРАФІЧНИЙ СЛОВНИК.
{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}
