Отчизна

Словник Грінченка

Отчизна, -ни, ж. 1) = Батьківщина. Кидають отчизну і свою дідизну, свої пасіки й левади. АД. II. 48. 2) Отечество, отчизна, родина. Хоч би ти... для отчизни кинувсь із мосту в воду, то й я за тобою. К. ЧР. 77.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. уроч. Вітчизна. Прощай же, отчизно, ти, рідний мій край! Неси мене, коню, за бистрий Дунай! (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 89); Піднявсь страшенний невгасимий пожар із Запорожжя — піднявсь на ляхів і на всіх недругів отчизни батько Хмельницький (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 52); В кривавій темряві пройшла гроза очисна, І в муках боротьби нова зросла отчизна (Максим Рильський, II, 1960, 301).

Ілюстрації

Ілюстрації