Хрунь
Хрунь, -ня, м. 1) Эпитетъ свиньи. (Галиц.). Желех. 2) Въ Галиціи: избиратель, продающій свой голосъ.
Сучасні словники
ХРУНЬ, я, чол., діал. 1. лайл. Свиня; // перен. Груба, підла людина. — Сергійку, а знаєш що? Тікай звідси. Тікай від тих хрунів. Поїдемо до нас, у Гнидинське училище (Дмитро Бедзик, Підземні громи, 1971, 113). 2. заст. В Галичині — виборець, який продавав свій голос. — Я бачив газетярів, що в своїх газетах кидали громи на хрунів та донощиків і самі зараз же доносили ворогам про все, що діялося в їх таборі (Іван Франко, IV, 1950, 323); — Виберете мене, то знов буде кара за то, що не голосую так, як староста хоче. Хіба мені враз із хрунями на пана голосувати (Лесь Мартович, Тв., 1954, 174). Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 157.
Ілюстрації
Медіа
https://www.youtube.com/watch?v=QzE0awa2lD8
