Побір
Побір, -бо́ру, м. Поборъ; взятки. Невелика ще біда сі побори. Стор. Ум. Побірок. От же побірки прокляті. Костом.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ПОБІ́Р, бору, чол. 1. перев. мн., заст. У дореволюційній Росії — збір грошима або натурою (на користь держави, поміщика і т. ін.). З кожної хати брали одсипного і десятину. Невелика ще біда сі побори, коли б не осоружна шляхта збирала їх (Олекса Стороженко, I, 1957, 367); Подать, збори, побори, викупне, лихі порядки, що завели пани і правителі, людей давлять (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 139). 2. діал. Дія за значенням побирати. [Комісар:] Семен Перун має бути арештований за надужиття при поборі податків (Іван Франко, IX, 1952, 416). 3. діал. Призов на військову службу. — Мені ще два роки чекати, поки буду вільний від військового побору і зможу женитися (Іван Франко, III, 1950, 62).
Ілюстрації
|
|
Медіа
Іншими мовами
англ. exaction нім. Geiz
