Дрівітня
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:09, 28 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Дрівітня, дрівотня, дрівутня, -ні, ж. Бревно, на которомъ рубятъ дрова, а также и мѣсто, гдѣ оно находится. Хлопці щось робили та й покинули сокиру, устромивши у дрівотню. Кост. (О. 1862. VI. 46). На дрівітні дров ні поліна. ЗОЮР. І. 220. А турки, що тріски на дрівітні, валяються кучами. ЗОЮР. L 291. Чи пересуне що, чи переложить, а сама зирк із комори на дрівотню. Кв. II. 160.
