Мольфарь
Мольфарь, -ря́, м. Злой духъ, разно видность чорта. Мольфарі накликують усяке лихо на людей, на їх маржину, на їх майно. Шух. І. 43.
Зміст
Тлумачення у сучасних словниках
Одинадцятитомний «Словник української мови» (або СУМ-11)
1. Чарівник. Ще бійка готово вийти з того та сварка, а з мольфаром лиш зачепись... (Михайло Коцюбинський). 2. Злий дух, чорт. Гуцул лякався не тільки пана і жандарма, він жахався на кожному кроці відьми, упиря, мольфара і всякого іншого чортовиння (Петро Козланюк).
Всесвітній словник української мови
https://uk.worldwidedictionary.org
1. ЧАКЛУ́Н (людина, яка займається чаклунством), ЧАРІВНИ́К, МАГ, ХАРАКТЕ́РНИК, ЗНА́ТНИ́К, ЧАРОДІ́Й, ЧАРОДІ́ЙНИК, ЧУДОДІ́Й заст., МОЛЬФА́Р діал., ЧУДЕ́СНИК заст., ЧОРНОКНИ́ЖНИК заст., ВІДЬМА́К заст.; ЗАКЛИНА́Ч заст., ЗАКЛИНА́ТЕЛЬ заст. (той, хто діє заклинанням); ШЕПТУ́Н заст., ШЕПТІ́Й заст. (той, хто промовляє наговір, приворот); ВОЛХВ (у давніх слов’ян); ВОРОЖБИ́Т заст., ХИМОРО́ДНИК заст. (той, хто ворожить); ШАМА́Н (у племен, релігія яких ґрунтується на культі духів, магії). - Вони кидалися до шаманів і чаклунів, волали, молилися, бурмотіли закляття (З. Тулуб);
