Слебізувати
Слебізува́ти, -зу́ю, -єш, гл. 1) Читать по складамъ. 2) Вяло читать или говорить. Дивись, як слебізує, аж нудно слухати. Полт. г. Прийшла до своєї ніби невістки та й почала слебізувати. Г. Барв. 197.
Сучасні словники
1. Читати по складах. (Досі Наумиха не знала, що Семен вчиться грамоти.. Наумиха аж скипіла, почувши, як її Семенко слебезував з навісної книжки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 102); [Стеха:] А ти письменний? [Гапон:] Слебезую потроху (Володимир Самійленко, II, 1958, 158); // Мляво, повільно, одноманітно читати або розповідати. (Дивись, як слебізує, аж нудно слухати (Словник Грінченка).
2. Недоброзичливо, несхвально обговорювати кого-, що-небудь; пересуджувати. (По городу пішла поголоска. Люди слебезували про їх довгі гулянки удвох поза городом (Панас Мирний, III, 1954, 198).
3. Говорити багато, без упину, безладно, часто про що-небудь неістотне, нецікаве, не варте уваги. (Параска рада, слебезує по всьому місту, який у неї син розумний (Панас Мирний, IV, 1955, 78); // Говорити запобігливо, підлесливо. (— А ми ждемо, не дождемося вас, — почав він слебезувати перед нею (Панас Мирний, IV, 1955, 145).
Див. також
Джерела та література
Панас Мирний, IV, 1955, 145 Володимир Самійленко, II, 1958, 158
