Убігати

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

УБІГА́ТИ див. вбігати. Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 355. ВБІГАТИ (УБІГАТИ), аю, аєш, недок., ВБІГТИ (УБІГТИ), вбіжу, вбіжиш, док. 1. Біжучи, проникати в межі чого-небудь. Вбігає мій Василько задиханий, блідий, і за ним два чоловіки в хату(Марко Вовчок, I, 1955, 276); Бжозовський вбіг у молодий бур'ян і приліг у йому на саму землю (Нечуй-Левицький, II, 1956, 204); В двір вбігла собака (Юрій Яновський, I, 1958, 62). 2. розм. Заходити на короткий час. Почали до нас убігать дівчата, то одна, то друга — за те весілля гомоніти (Марко Вовчок, I, 1955, 188). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 301.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Убігати, -га́ю, -єш, сов. в. убігти, -жу, -жи́ш, гл. 1) Вбѣгать, вбѣжать.Убігла в сіни і замкнулась. Чуб. 2) Только несовер. в. Гоняться, ухаживать.Він за нею дуже вбігає. 3) Пробѣгать, пробѣжать. Пятьсот верст убігли.Рудч. Ск. І. 72. 4) Погружаться, погрузиться, вбиваться, вбиться. Як ударить (бабу ягу), так вона так під руки і вбігла в тік. ЗОЮР. І. 52.

Ілюстрації