Лощина

Ло́щина, -ни, м. = Лощовина. На лощині пасеться стадо турів. К. Орися. (ЗОЮР. II. 203). Ум. Лощинка.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник

ЛО́ЩИ́НА, и, жін. Те саме, що видолинок. Там, де колись на лощині вовки вили та лисиці нори рили, красується село Вовча Долина (Панас Мирний, I, 1949, 179); Другий батальйон вирушив після обіду. Кілька годин ішли лощиною по дну міжгір'я (Олесь Гончар, III, 1959, 98). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 551.

визначення з Вікіпедії

Лощи́ни (нім. dellen, нім. hangdellen, рос. лощи́ны, логи, біл. лагчыны) — розлогі лінійно видовжені пониження на поверхнях межирічних рівнин, з пласкими і вузькими днищами та надзвичайно пологими схилами, що без виразних меж (бровок) змінюються сумежними плакорами. Як правило, днища лощин заповнені шлейфами пухких гірських порід, що змиваються до них із сусідніх схилів унаслідок танення снігу чи випадіння дощу (так звані делювіальні відклади). Суцільні потоки води зі схилів плакорів на дні лощин збираються у вузькі струмені і можуть утворювати тимчасові водотоки, то ж лощини є місцями переходу площинного змиву в лінійний розмив (ерозію).

Ілюстрації