Побічній
Словник Грінченка
Побічній, -я, -є. 1) Боковой. 2) Посторонній. Побічня служба. Левиц. Пов. 52.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Який не має прямого, безпосереднього стосунку до чого-небудь, не пов'язаний з головним, основним; другорядний. Ті побічні образи забирають значну часть [частину] вашої духовної енергії (Іван Франко, XVI, 1955, 252); Географічне середовище, природні умови впливають певною мірою на розвиток суспільства і на психологію народів. Але цей вплив є, головним чином, побічним. Він здійснюється через виробництво і суспільні відносини (Народна творчість та етнографія, 6, 1968, 37); // Який одержують одночасно, разом з основним; вторинний. Чимале місце в ресурсах фосфорних добрив займатимуть фосфоритне борошно та фосфат-шлаки [фосфатні шлаки]. Їх джерело — побічні продукти металургійної промисловості (Наука і життя, 12, 1963, 43); ▲ Побічний наголос, лінгв. — додатковий наголос у багатоскладовому слові. Відносна слабкість головного наголосу слова приводить до виділення побічного наголосу або побічних наголосів у тім самім слові (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 150). 2. Розташований, розміщений поряд з чим-небудь. Я зложила шитво й вийшла нечутно до побічної кімнати (Ольга Кобилянська, I, 1956, 132); Вона одійшла до побічної лави й сіла (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 86); // Розташований, розміщений по обидва боки або навколо чого-небудь. Рядом з Шевченковою горою.. стоїть зовсім гола гора.. По другий бік могили стоїть узька, з боків закруглена гора. Ці обидві побічні гори виступають трошки вперед (Нечуй-Левицький, II, 1956, 382); За ним [вокзалом] синіють ліси, жовтіють поля, біліють церкви побічних сіл (Панас Мирний, V, 1955, 209); // Який лежить, проходить в стороні від основного, прямого шляху. Друг, щоб їхати швидше, хоче йти побічним руслом (Олександр Довженко, III, 1960, 313); Побічна дорога. 3. Чужий, який не належить до даного колективу, товариства і т. ін.; сторонній. Пора нам глянути ясними очима на нашу роботу, пора додати їй, окрім любові, і освітнього погляду, і посидючої праці, щоб не сміялись побічні люди (Панас Мирний, V, 1955, 361); У вітальні [Будинку літератури] було повно люду: літератори, журналісти, художники, музики, актори, режисери, підсобні діячі мистецтва і побічні керівники (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 384); // Який перебуває у непрямій спорідненості, належить до бічної лінії спорідненості. Банькуватість очей Заблудовський пояснював шляхетською кров'ю в далекім, побічнім роду (Іван Ле, Наливайко, 1957, 241). 4. Не притаманний даному колективу, товариству і т. ін.; який проникає ззовні, від чужих. В Карпатах держаться старовини в усьому, навіть у поглядах та щедрівках: це край, захищений горами од усякого побічного впливу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 403).
