Блим
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:34, 14 листопада 2017; Kidavydenko.fitu17 (обговорення • внесок)
Словник Грінченка
Блим, меж., выражающее мерцаніе, появленіе и исчезновеніе свѣта, миганіе, сверканіе глазами.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
БЛИМ, невідм., розм. Уживається як присудок за знач. блимати і блимнути. — Це грабіж! — горобчик каже, — Забирайся з хати, враже. Лис очима люто — блим: — Сам втікай, бо зараз з'їм! (Михайло Стельмах, Жито.., 1954, 216). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 198.
-аю, -аєш, недок.
1) тільки, 3 ос. Світитися тьмяним нерівним світлом.
2) чим. Світити уривчасто, з перервами; блискати, мигати.
3) перен. Раптово з'являтися і зникати.
4) на кого – що. Кидати погляди, поглядати.
