Драла
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:05, 28 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Драла, нар. Бѣгомъ. Так я від його драла, одбіг з півгонів та й став. Стор. І. 148. Оттут то вітри схаменулись, і ну всі драла до нори, до ляса, мов ляхи, шатнулись. Котл. Ен. І. 11. Драла дати. Убѣжать, удрать. Дав од неї драла не оглядаючись. Стор. І. 54. І до плуга, і до рала, і до хлопців дала драла. Ном. № 8807. Драла дмухнути, дряпнути. Удрать. Спалив оселю у Калиновського та й дряпнув драла. К. ЦН. 172.
