Дражнити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:05, 28 серпня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Дражни́ти, -ню́, -ниш, гл. Дразнить, сердить. Пусти мене, моя мати, на юлиці погуляти; пусти мене, моя мати, я не забарюся, тілько хлопців подражню да й назад вернуся. Мет. 302. Собак дражнили на дворах. Котл. Ен. 2) Прозывать, называть. Пішли ми вп’ять по сліду і як раз у се село зайшли, як його дражнять, не знаємо. Шевч. 288.
