Мовчазний

Мовчазний, -а, -е. Молчаливый. Щоб спогадати нам про таку дорогу душу у мовчазній молитві до Бога.

Зміст

1 Словник Грінченка
2 Сучасні словники
3 Ілюстрації
4 Медіа

Словник Грінченка

Мовчазни́й, -а, -е. Молчаливый. Щоб спогадати нам про таку дорогу душу у мовчазній молитві до Бога.

Сучасні словники

Словник української мови

1. Який не любить багато говорити, схильний мовчати; неговіркий. Одна [дівчина] дуже мовчазна, — ні з ким буде мені й розмовляти, а друга балакуча, дак за тією й я не поспішуся слова сказати (Борис Грінченко, II, 1963, 349); Усякі люди трапляються на містку: і щедрі і скупі, і веселі і сумні, і мовчазні і говіркі (Михайло Стельмах, II, 1962, 302); // Який мовчить, не вступає в розмову. Свирид слухав мовчазний, не обзиваючись і словом (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 146); Петро чомусь був мовчазний і тим немало дивував гостей (Петро Панч, В дорозі, 1959, 136); * Образно. У білих снігових шапках стояли мовчазні кипариси й чинари (Василь Кучер, Голод, 1961, 377); // перен. Не сповнений звуками; безмовний. Німа і мовчазна, від неба вона [тюрма] крилася чорною залізною покрівлею (Панас Мирний, I, 1954, 319); // Який не супроводжується словами, розмовами. Настала важка тиша, мовчазний сум (Панас Мирний, I, 1954, 244); Після мовчазного обіду знову пішов [Гордій] у свою світлицю (Борис Грінченко, II, 1963, 130).

2. Який розуміють без слів. Байдужість є мовчазна підтримка того, хто сильний, того, хто панує (Ленін, 10, 1949, 59); Він востаннє глянув на принишклого гетьмана і, коли дістав мовчазну його згоду на прийом козака, звелів просити того до світлиці (Іван Ле, Наливайко, 1957, 20).

Словник синонімів

1. БЕЗМО́ВНИЙ (про людину - який нічого не говорить, не подає голосу), БЕЗГОЛО́СИЙрозм., БЕЗГЛА́СНИЙрідше; МОВЧАЗНИ́Й, МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, МОВЧУ́ЩИЙрозм., заст. (який мовчить, не вступає в розмову); НІМИ́Йпідсил., НІМО́ТНИЙпідсил., перев. поет. (який не спроможний подати голосу під впливом сильного почуття). Осторонь стовбичило двоє селян - безмовних глядачів цього розкішного бенкету (Ю. Яновський); - Та це ж не нам вирішувати. - Це - як громада. - Але ж і ви тепер не безголосі. Треба тільки, щоб і ваш голос у громаді чути було (А. Головко); "Не плач, дитя, - твій плач невчасний! Росою впавши, труп безгласний сльоза не може оживить..." (М. Драй-Хмара); Добру хвилину стояли вони мовчазні, вдивляючись широко розплющеними очима в міську пітьму (О. Довженко); Однако, робітники були якось дуже мовчазливі! (І. Франко); Бере [Руфін] за руку мовчущого з дива диякона і веде через риклініум у дім (Леся Українка); Село неначе погоріло, Неначе люде [люди] подуріли, Німі на панщину ідуть І діточок своїх ведуть!.. (Т. Шевченко). - Пор. 1. мовчазни́й.

2. ТИ́ХИЙ (сповнений тиші, без голосних звуків), БЕЗЗВУ́ЧНИЙ, БЕЗГОМІ́ННИЙ, БЕЗМО́ВНИЙ, МОВЧАЗНИ́Й, МОВЧАЗЛИ́ВИЙ, НІМИ́Й, НІМО́ТНИЙ, БЕЗШЕЛЕ́СНИЙ (в якому не чується шелесту). Ніби слухає нас тиха зоряна ніч, Що над нами узори зіткала (І. Гончаренко); Ранок був беззвучний (Ю. Яновський); Гудіння моторів, крякання автомобільних сигналів, паровозні сирени сповнюють колись безгомінні ліси, нагадуючи про нові часи (П. Загребельний); Степ ще безмовний, передсвітанковий, тільки вітер свище перед шляхом (О. Гончар); Вулиця була тиха, мовчазна (Я. Баш); Де дорога лягла через гори в поле, там густа й мовчазлива пітьма оповила землю (А. Шиян); Туман хвилями лягає По степу німому (пісня); Цілий день не втихала робота, Віяв вітер, і сонце пекло, - І німотне смеркання в ворота, Наче гість дорогий, увійшло (М. Рильський); Ніч світла, висока. Насторожилась садками безшелесними, прислухається до чогось (О. Гончар).