Дерій
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 12:38, 13 листопада 2017; Dvhryshko.fitu17 (обговорення • внесок)
Словник Грінченка
Дерій, -рія, м. 1) = Дерун. Бога роди! І в Харькові в палаті добрі дерії. Харьк. 2) Напильникъ. Черном. 3) Тотъ, который деретъ овечью шерсть.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ДЕРІ́Й, я, чол., розм. Те саме, що здирник. От хоч і оцей волосний писар — мало то він злупить за рік з усієї волості! З батька рідного візьме — такий дерій (Степан Васильченко, I, 1959, 96). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 252.
| Zloi_derii.jpg (343 × 261 пікселів, розмір файлу: 16 КБ, MIME-тип: image/jpeg) |
