Комірка
Комірка, -ки, ж. 1) Ум. отъ коме́ра. Відчиняй, пане, комірку, давай гребцям горілку. Нп. 2) См. Бердо и Блят.
Зміст
Словник Грінченка
Комірка, -ки, ж. 1) Ум. отъ коме́ра. Відчиняй, пане, комірку, давай гребцям горілку. Нп. 2) См. Бердо и Блят.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. Зменш. до комора. — В комірці біля гаража ви знайдете все потрібне (Юрій Смолич, I, 1958, 58); Платон рвучко метнувся до комірки й за момент повернувся з пузатою пляшечкою (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 218).
2. Маленьке, тісне приміщення; кімнатка. Комірка.. була маленька, збита з дощок і обліплена глиною (Іван Франко, VII, 1951, 344); Він забрався в свою комірку і ліг на дерев'яний тапчан (Натан Рибак, Що сталося.., 1947, 124).
3. Заглиблення, ямка; гніздо. Вона була така наївна і така хитра, так мало і так багато знала, як та мурашка, що будує пишні палати і живе в темних комірках (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 214); На столах лежали скриньки з безліччю клітинок. Очевидно, то були окремі комірки для літер (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 110);
4. Невеликий отвір, вічко (у системі подібних). Перед сівбою насіння сої пропускали на решета з довгастими комірками 4,5 міліметра завширшки (Колгоспник України, 4, 1959, 26); Сотова комірка.
