Викінчувати

Викінчувати, -чую, -єш, сов. в. викінчити, -чу, -чиш, гл. Оканчивать, окончить, закончить. Викінчити роботу. Вх. Уг. 230.

Сучасні словники

ВИКІ́НЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́КІНЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Обробляючи, відшліфовуючи і т. ін., завершувати, закінчувати що-небудь. Вчора сиділа я до пізньої ночі, викінчувала якесь шитво (Ольга Кобилянська, III, 1956, 134); Дві частини [«Повії»] ніяк не діждуться ні доброї години, ні зайвого часу, щоб їх викінчити (Панас Мирний, V, 1955, 410).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 406.

Ілюстрації