Мірятися

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Мірятися, -ряюся, -єшся, гл. 1) Мѣряться. Була колись шляхетчина вельможная пані; мірялася з москалями, з ордою, з султаном. Шевч. 130. З панами не міряйсь чубами. Ном. № 1204. 2) Силиться, стараться, пытаться. Коли ж чує ніби кватирку хтось міряється відсунути. Г. Барв. 167. Дитина вже коло неї лазила на траві й дибки мірялась. Г. Барв. 145.

Сучасні словники

МІРЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок.

1. Зіставляти себе в якому-небудь відношенні з ким-, чим-небудь; взаємно порівнювати. І не раз мірявся [Антоша] силою з найміцнішими парубками, незважаючи на офіцерські чини (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 386); Дівчата — Фрося та Парася — міряються косами, чия довша, й тихенько сміються (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 461); * Образно. Була колись шляхетчина, Вельможная пані; Мірялася з москалями, 3 ордою, з султаном, 3 німотою... Було колись... Та що не минає? (Тарас Шевченко, I, 1963, 79).

2. Міряти себе, свій зріст.

3. розм. Намагатися що-небудь зробити. Коли ж чує — ніби кватирку хтось міряється відсунути (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 167).

4. тільки 3 ос. Виражатися в якій-небудь мірі, величині. Звичайно, доби культурного розвитку не міряються кількома роками (Василь Еллан, II, 1958, 176).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 747.

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання