Безвинно

Безвинно, нар. Безъ вины, неповинно. Безвинно гнали мене дуки. К. Псал. 286. Кров християнську безвинно проливав. АД. І. 179.

Сучасні словники

БЕЗВИ́ННО. Присл. до безвинний. [Василь:] Скажіть же тепер, хто ж її до сього довів? ..от так безвинно молоду душу загубили... (Панас Мирний, V, 1955, 116); [Микита:] Зараз я згадав Великий гріх, яким пергамент чистий Свого життя заплямив Ярослав, Коли схопив і ув'язнив безвинно Посадника чесного Коснятина... (Іван Кочерга, III, 1956, 15).

Ілюстрації