Баламутка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:03, 20 квітня 2012; 127.0.0.1 (обговорення)
Баламутка, -ки, ж. 1) Нарушительница покоя, обольстительница. Чуб. V. 405. Масляниня баламутка: обіщала масла й сиру, та не хутко. Ном. № 526. 2) Неурядица, нестроеніе; споръ. Ні, за ту землю баламутки не було. Черниг. 3) Водка, въ которой вымоченъ табакъ. Желех.
