Кептар
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 20:14, 12 листопада 2017; Doholovashchenko.fzfvs17 (обговорення • внесок)
Кептар, -ра, м. Родъ короткаго полушубка безъ рукавовъ (у гуцуловъ). Шух. І. 121. Kolb. І. 41, 42. Ум. Кепта́рик.
Зміст
Сучасні словники
КЕПТА́Р, я, ч. У гуцулів — верхній хутряний одяг без рукавів. Веселість все розпалялась. Робилось душно, люди пріли у кептарях (Коцюб., II, 1955, 354); Молоді верховинці вдягали кептарі й підтягали цятковані сріблом та міддю широкі череси (Перв., Атака.., 1946, 119); Легіні в білих гаптованих гачах. У крисанях з чічками, в святкових кептарях (Загреб., Шепіт, 1966, 194).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 141.
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
http://ukrlit.org/slovnyk/кептар
