Дворочок
Дворочок, -чка, м. Ум. отъ двір. Мил. 141.
Зміст
Сучасні словники
Дворочок,двір,двора́ і дво́ру, ч.
1. Господарська ділянка, на якій розміщені садибні будівлі, та місце біля них (часто відгороджене). Двори коло хат маленькі, на кілька сажнів, не обгороджені од вулиці (Н.-Лев., II, 1956, 401); На горбах видно широкі двори трьох колгоспів (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 88) Дворочок-сільська хата з усім господарством при ній. Сяк-так зібралися [Векла з дочкою], купили двір і жили собі (Кв.-Осн., II, 1956, 468); [Явдоха:] Вони всі так дивуються на нас.. Батько, скажуть, вигнав рідного сина з двору (Мирний, V, 1955, 139); Хай ще дістає він часом від матері запотиличника, але має і відповідну шану як хазяїн двора (Гончар, Таврія.., 1957, 8); // Одиниця обліку господарств у селі, колгоспі. Колгосп наш «Нове життя» невеликий — 67 дворів (Ю. Янов., V, 1959, 159).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.
