Приглядати

Пригляда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. пригледіти, пригля́діти, -джу, -диш, гл. Присматривать, присмотрѣть. Пустіть мене, пані ...пригледіть за Одаркою. МВ. І. 77.

Сучасні словники

ПРИГЛЯДАТИ, аю, аєш, недок., ПРИГЛЯНУТИ, ну, неш, ПРИГЛЯДІТИ і ПРИГЛЕДІТИ, джу, диш, док.

1. неперех. і рідко перех., розм. Те саме, що наглядати 1. Чорти за ними [панами] приглядали, Залізним пруттям підганяли, Коли який з них приставав (Іван Котляревський, I, 1952, 135); — Ти служив мені так, що дай боже, щоб і товариш так приглядав добра, як ти вбивався за хазяйським (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 351); Невістка за ним приглядає, завжди перелатаний, перепраний... (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 311); — Ожениться [хлопець] і старість нашу пригляне (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 267); [Гапка:] А ти, дівко, замість того, щоб принаджувати парубка, краще б пішла до обори та пригляділа за коровою (Марко Кропивницький, II, 1958, 131); «Помираю, браття, За рідну Вкраїну, — Ой пригледьте вдову мою і малу дитину» (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 339); «Бігати за ним, вислідковувати [висліджувати] його я не буду». І вона справді жодного разу не насмілювалася приглядати за ним, а просто мовчала (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 109).

2. перех., розм. Те саме, що наглядати 3. Купили корову... Мати вже давно приглянула її в Явтухів (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 15); В своїх настирливих листах мати описувала дочці женихів, що пригледіла для неї в Хімках та в самій Москві (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 14).

3. неперех., діал. Придивлятися (у 1 знач.). — Там усього приглядають, усе примічають... (Марко Вовчок, I, 1955, 174).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 590.

Ілюстрації