Осока
Осока́, -ки, ж. Болотное растеніе: осока. Сагех. L. С. acuta, C. vulgaris. Tries. Анн. 85. ЗЮЗО. І. 115, 116. — кочковата. Carex coespitosa. L. ЗЮЗО. І. 115. — кринична. C. praecox Jacy. ЗЮЗО. І. 115. — польова. С. Pseudocyperus. L. ЗЮЗО. І. 115.
- З того часу ставок чистий заріс осокою. Шевч.
- Очерет, осока, чорні брови в козака. Ном. № 12532.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОСОКА́, и, жін. Багаторічна болотна трава родини осокових з довгими гострими листками. У долині — луки, трава по пояс. Посередині — рудочка, верби, очерет поріс, осока (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 9); Верболозом, осокою Молодою Плесо озера ясне Огорнулося і сяє (Микола Вороний, Вибр., 1959, 124); Десь за річкою гув болотяний бугай, в осоках покахкувала час від часу дика качка (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 39).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Цікаві факти
Деякі види осок (такі, як Осока торфова, Осока біла) занесені до Червоної книги України.
Див. також
Джерела та література
«Словарь української мови» Бориса Грінченка
Словопедія (українські тлумачні онлайн словники)
