Головництво
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:17, 12 листопада 2017; Oiyaroshovets.fzfvs17 (обговорення • внесок)
Головництво, -ва, с. Уголовное преступленіе, уголовщина, убійство. Шух. І. 33. Від тої годиноньки, як головництво сталося, вона без ума. Федьк.
Зміст
Сучасні словники
ГОЛО́ВНИЦТВО, а, сер., діал. Кримінальний злочин; кримінальщина. Від тої годиноньки, як головництво сталося, вона без ума (Юрій Федькович, Буковина, 1950, 93); — Люди, опам'ятайте мене, божевільну, бо ще головництво нароблю (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 75).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 112.
Ілюстрації
|
|
|
|
