Омертвіти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:16, 12 листопада 2017; Oiyaroshovets.fzfvs17 (обговорення • внесок)
Омертвіти, -вію, -єш, гл. Омертвѣть, обмереть. Омертвіють люде від страхуЄв. Л. XXI. 36. Як вистрелили, дак він і омертвів.
Зміст
Сучасні словники
ОМЕРТВІТИ, ію, ієш, док.
1. Утратити ознаки життя; обмертвіти. Сухе, змарніле обличчя [Оксани] посіріло і ніби омертвіло (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 92).
2. перен. Утратити здатність рухатися; заклякнути, заціпеніти. — Хутко, дівчино! Не йде, мов омертвіла (Марко Вовчок, I, 1955, 42).
3. перен. Стати пустим, безлюдним, ніби вимерлим (про житло, населений пункт і т. ін.).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 693.