Ватаг

Ватаг, -га, м. 1) = Батажок. Виходило з зеленого гаю сорок чоловік розбою, попереду ватаг молоденький на воронім коню. Рудч. Чп. 53. Він за ватага в заброді разом був три годи. Мкр. II. 30. 2) Старшій надь пастухами. Ватаг найстарший в полонині (при пастьбѣ скота); він порядкує там усім: людьми, маржиною, молоком. Шух. І. 189.

==Сучасні словники==\ВА́ТА́Г, а, чол. 1. Той, хто керує ватагою; ватажок. Попереду молодий ватаг На воронім коні грає (Павло Чубинський, V, 1874, 1052). 2. Старший чабан. Згадуються йому оповідання вівчарського ватага (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 259). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 296.

Ватаг — той, хто керує ватагою; ватажок, верховода (напр.: Бондаренко Іван (гайдамацький ватаг)) Ватаг — старший чабан. Ватаг — провідник групи колядників, який несе багатокутну зірку (зві́зду), прилаштовану на палиці.

Джерела та література Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 296.