Самовільно

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

САМОВІЛЬНО. Присл. до самовільний 1,3. [Лицар:] Король того не подарує, що ви йому всю гору покопали, покинули замовлену роботу, до іншої взялися самовільно (Леся Українка, II, 1951, 214); Я самовільно відлучився з полку (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 166); Всіх, хто самовільно наближався сюди [до майдану], зустрічали стрілами (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 539); Ти самовільно завдав собі рану. Такої рани замовити не можна (Іван Франко, VI, 1951, 35); В ту хвилину, коли, вдавалось, сон найміцніше обгорнув мандрівців, коли у Швидкого думки самовільно залітали кудись.., він почув у ногах якусь неспокійну руханину(Степан Васильченко, I, 1959, 355); Виявилось, що солі урану самовільно випускають промені з особливими властивостями (Наука і життя, 3, 1956, 35). Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 31.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Самовільно, самовольно, нар. Своевольно. А в папері тому не велів нікому самовольно в Дніпрі утопати. Думитрашко. (Петров. Оч. укр. л. 75).

УКРЛІТ.ORG_Cловник

САМОВІ́ЛЬНО. Присл. до самові́льний 1, 3. [Лицар:] Король того не подарує, що ви йому всю гору покопали, покинули замовлену роботу, до іншої взялися самовільно (Л. Укр., II, 1951, 214); Я самовільно відлучився з полку (Кол., На фронті.., 1959, 166); Всіх, хто самовільно наближався сюди[до майдану], зустрічали стрілами (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 539); Ти самовільно завдав собі рану. Такої рани замовити не можна (Фр., VI, 1951, 35); В ту хвилину, коли, здавалось, сон найміцніше обгорнув мандрівців, коли у Швидкого думки самовільно залітали кудись.., він почув у ногах якусь неспокійну руханину (Вас., І, 1959, 355); Виявилось, що солі урану самовільно випускають промені з особливими властивостями (Наука.., 3, 1956, 35). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 31. Самовільно, самовольно, нар. Своевольно. А в папері тому не велів нікому самовольно в Дніпрі утопати. Думитрашко. (Петров. Оч. укр. л. 75). Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 99.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Присл. до самовільний 1), 3).

самовільний -а, -е. 1) Який здійснюється без дозволу; самочинний. || рідко. Якого зроблено навмисно. 2) Який діє на власний розсуд, незважаючи на волю й думку інших; свавільний. 3) Який відбувається, виникає і т. ін. сам по собі, без будь-якого зовнішнього втручання, стимулювання;спонтанний.

Ілюстрації