Могоричник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 14:32, 9 листопада 2017; Kapaliura.fzfvs17 (обговорення • внесок)
Могори́чник, -ка, м. Свидѣтель сдѣлки, получающій отъ обѣихъ договаривающихся сторонъ угощеніе и потомъ, въ случаѣ недоразумѣній, судья между ними.
Зміст
Сучасні словники
МОГОРИ́ЧНИК, а, чол., розм. Той, хто любить пити могоричі. Кажуть, що до Федора Михайловича заходили й інші могоричники (Вечірній Київ, 13.I 1958, 2).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 774.
Ілюстрації
|
|
|
|
