Натурчати

Натурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = Натуркати.

Сучасні словники

НАТУРЧАТИ, чу, чиш, розм.

1. перех. Спонукати, підбурювати до чого-небудь. Бач, чого захотілося: військо червоне поділити.. Ще й її [Вутаньку] натуркують, щоб вона від імені своїх криничан вимагала цього (Олесь Гончар, II, 1959, 179).

2. тільки недок., неперех. Потай наговорювати, нашіптувати комусь про кого-небудь. Став [письмоводитель] справникові натуркувати, що, каже, у такім-то селі є великий мошенник (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 139); — Всі ж знають, — натуркувала людям Княжевичиха, — що Павло сам увірвався того вечора до чумакової хати на заручини та вилаяв, ще й прокляв Княжевичів з Чумачепками (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 224).

♦ Натуркати (натурчати) голову кому — стомити розмовою кого-небудь. Іди собі додому: оттаку мені голову натуркала! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 278); Натуркати (натурчати) [повні] вуха (у вуха, у голову) кому — наговорити комусь багато про кого-, що-небудь. — Це ти про Голуба? — різко повернувся до Кайдашенка Бачура. — Так і знав, що тобі натурчали у вуха про нього (Михайло Чабанівський, Тече вода.., 1961, 183); — Що се за дурниці натуркав вам хтось у голову? (Іван Франко, VII, 1951, 302).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 220.

Ілюстрації