Гультяй

Гультяй, -тяя, м. Гуляка, кутила, лѣнтяй, повѣса. Приймакгультяй не хоче робити, бере люльку у кишеню, йде до коршми пити. Чуб. ІІІ. 127. Ув. Гультяїще. Великий гультяїще. Лукаш. 127.

Сучасні словники

ГУЛЬТЯ́Й, я, чол., зневажл. Той, хто любить гуляти (у 2, 3 знач.), не хоче працювати; гульвіса, нероба, ледар. Одна тільки Галя гостро дивилася на всіх гультяїв — і червона краска грала на її щоках (Панас Мирний, II, 1954, 294); Поміщик Золотарьов був безжурний гультяй — п'яничка та лобур, завсідник усіх ресторанів та кафе (Юрій Смолич, V, 1959, 40).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 193.

Ілюстрації