Вицілити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:04, 2 листопада 2017; Kapaliura.fzfvs17 (обговорення • внесок)
Ви́цілити, -лю, -лиш, гл. Попасть (при выстрѣлѣ). Не завсігди він і попадає в нього. Часом вицілить, що но хвоста йому одіб’є. Драг. 44.
Зміст
Сучасні словники
ВИ́ЦІЛИТИ, лю, лиш, док., діал. Влучити в ціль. — У мене очі мало з голови не вискочать, так призираюся, щоб вицілити йому [ведмедеві] просто під ліву лопатку (Іван Франко, IV, 1950, 26).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 536.
Ілюстрації
|
|
|
|
