Прорізувати

Прорізувати, -зую, -єш, сов. в. прорізати, -жу, -жеш, гл. Прорѣзывать, прорѣзать. Прорізав дно у тім брилі. Рудч. Ск. І. 62.

Сучасні словники

ПРОРІ́ЗУВАТИ, ую, уєш і ПРОРІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОРІ́ЗАТИ, і́жу, і́жеш, док., перех.

1. Ріжучи, робити в чому-небудь крізний отвір, діру, утворювати рану і т. ін. Нижні льотки прорізують в обох паралельних стінках, один навпроти другого, для кращого провітрювання (Овочівництво закритого і відкритого ґрунту, 1957, 51); — А визнаєте, яку мені дірку були прорізали? Ого, такий шрам на животі, мо [може], на піваршина (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 371);

// Ріжучи, проорюючи, продавлюючи, порушувати суцільність, монолітність чого-небудь. Він ішов парадним кроком. Великими чобітьми, як плугами, прорізав замети (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 33); Шукачі вугілля заклали тут свої свердловини. До шестисот метрів дійшли... І прорізали багато пластів паливного сланцю (Наука і життя, 7, 1967, 9); У дні війни, у дні боїв минулі, — У незабутній, у тривожний час, — Знамено те не раз прошили кулі, Осколки мін прорізали не раз (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 29); * Образно. Хто небо наше прорізав Лиходійства кривавим ножем..? (Максим Рильський, Поеми, 1957, 292);

// Порушуючи суцільність, монолітність чого-небудь, залишати, утворювати слід, борозну і т. ін. Висадки коренеплодів садять під плуг, підгортальник і в так звану щілину, яку прорізують спеціально пристосованим до рамок культиватора ножем (Колгоспник України, 2, 1957, 38); — Маєш свій гниловід густо прорізати ровами на півтора аршини глибини. Тоді в низини зійде і ґрунтова, і підґрунтова закись (Михайло Стельмах, I, 1962, 142);

// Розмиваючи ґрунт, утворювати заглибини (про дію води). На лузі на тім Псьол навесні гуляє, землю поїть, рівчаки прорізує, ріллі виполіскує (Остап Вишня, I, 1956, 153); Якщо товща розчинних порід велика, вода поступово прорізує її, формуючи все нові й нові поверхи печери (Знання та праця, 5, 1965, 10);

// Рухаючись уперед, розтинати навпіл (хвилю, повітря і т. ін.). Шлюп повернув градусів на тридцять і швидко пішов, прорізуючи розбурхані хвилі (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 105); Назустріч нам твердий вітрюга: його ж пропелер проріза (Павло Тичина, II, 1957, 233); Сила падіння була така велика, що, пірнувши, Сахно не могла спинитися. Вона каменем прорізала кількаметрову глибочінь і мало не по коліна вгрузла у мулке днище озера (Юрій Смолич, I, 1958, 99); Повітря прорізав сполоханий птах (Григорій Епік, Тв., 1958, 372).

2. Розчищаючи місцевість, прокладати дорогу, вулицю і т. ін. Псович.. зганяв цілі юрми кріпаків до парку, де вони з ранку до ночі косили трави, прорізували нові стежки, алеї (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 32); Сапери прохід прорізали крізь дріт... (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 159); * Образно. І плуг людський нову проріже путь Там, де батьки зітхали на розпутті (Максим Рильський, II, 1946, 6).

3. Пролягаючи у певному напрямку, перетинати що-небудь (про дорогу, вулицю, просіку і т. ін.). Вузька дорога йшла на гору й прорізувала високе жито до самого лісу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 309); Південний схил яру прорізувала Водяна балка, поділяючи слободу на дві частини — Косогори і Забалку (Спиридон Добровольський, Тече річка.., 1961, 12); Прорізаючи березняк, рейки залізниці виривались на хвилястий простір піщаних кучугур (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 238); Світла просіка прорізала чорну гущавину лісу (Юрій Яновський, IV, 1959, 116); Від Золотих воріт до Хрещатика пролягла вулиця Прорізна (нині Свердлова), що прорізала собою оборонний вал, яким колись було обнесено все місто [Київ] (Визначні місця України, 1958, 88);

// Утворюючись на шкірі, перетинати (лоб, перенісся і т. ін.) (про зморшки). Три уперті зморшки прорізують чоло (Микола Бажан, Вибр., 1940, 132); Високий лоб командира прорізала глибока зморшка (Андрій Трипільський, Дорога.., 1945, 46); Дві глибокі зморшки прорізали перенісся (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 410);

// перен. Проходити, проникати крізь що-небудь (про джерело світла). Три потужні прожектори з паровоза на кілометр уперед прорізували темінь (Іван Ле, Опов. та нариси, 1950, 141); Свічка прорізає Морок — ледве видко (Павло Грабовський, I, 1959, 203); Огненна стріла прорізала усе небо (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 414); Раптом блискавка прорізала темне, в сірих клубах хмар небо (Оксана Іваненко, Опов., 1949, 182);

// перен. Несподівано різко лунати, порушуючи тишу (про звуки). — Ні, немає згоди моєї, передумала я! — прорізує тишу жіночий голос (Іван І. Волошин, Самоцвіти, 1952, 10); Рівно в шість годин двадцять хвилин звук горна прорізає тишу (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 28); Хлопчик хотів ще щось спитати, але пронизливий свист прорізав повітря (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 160);

// перен. Несподівано пронизувати кого-, що-небудь (про думки, почуття). «Невже він умре?» Ця думка прорізає свідомість Ігоря (Іван Багмут, Щасливий день.., 1951, 152); — Де переховується зараз Гармаш? Знаєте такого? — Гармаш? — їй навіть подих забило. Думки в голові сплутались, і раптом, як блискавка, прорізала радісна думка: «Живий! Ну, певно ж! Якщо шукають...» (Андрій Головко, II, 1957, 594);

// безос. Раптом Гордія прорізало здогадкою: — Так це ви тоді писали до мене? (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 25);

// перен. Пильно вдивляючись, проймати (звичайно очима, поглядом). Навіть і в погляді визначалася цілковита зміна: щось тверде, суворе — з глибу прорізують усе важкі, хмурі очі... (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 23); Лізе [Комар] на високого ожереда, навшпиньки спинається й прозорливим оком прорізає пітьму (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 27);

// перен. Долати що-небудь. Людина.. осідлала грізні океани, прорізала повітряні простори, заговорила в хмарах і під водою (Мирослав Ірчан, II, 1958, 63); Через кілька днів після запуску радянської ракети могутній сріблистокрилий корабель прорізав повітряні простори, що відділяють Москву від Вашінгтона (Літературна газета, 22.IX 1959, 1).

4. рідко. Те саме, що вистригати 1. Відьма, котра есе запам'ятала, вилізла з-під постелі, тихенько підійшла до сплячого Івана й ножичками прорізала йому волосся навхрест (Три золоті слова, 1968, 178).

5. спец. Проріджувати (про рослини). Там, де нема потреби провадити поперечні розпушування і поля чисті від бур'янів, сходи прорізують культиватором з невеликими вирізами і короткими букетами (Хлібороб. Укр., 5, 1968, 19).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 269.

Ілюстрації