Сторукий

Сторукий, сторучний, -а, -е. Сторукій. Батьку, брате! чом я не сторукий? Шевч. Тисячі свічок палали в сторучних лихтарах. Стор. М. Пр. 74.

Сучасні словники

СТОРУ́КИЙ, а, е. Який має сто або багато рук. — Чом я не сторукий? (Тарас Шевченко, I, 1951, 115); Знову вся сторука юрба кидалася довбати й кришити породу (Дмитро Ткач, Плем'я.., 1961, 116);

• Образно. Яблуні сторукі.. крекчуть під центнерами антонівки, шафранки, кальвіля (Юрій Яновський, II, 1954, 179);

// перен. Який може багато зробити, встигнути і т. ін. — Понад усе люблю сіяти, садовити, плекати, щоб росло. Тоді я сторукий (Олександр Довженко, I, 1958, 285).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 738.

Ілюстрації