Сеч
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 10:42, 31 жовтня 2017; Kapaliura.fzfvs17 (обговорення • внесок)
Сеч, -чі, ж. Моча, урина. Борз. у. Дуже добре діло виносити ад хворого сеч, шоб не застоювалась. Волч. у. Кінська сеч. Мнж. 140.
Зміст
Сучасні словники
СЕЧ, і, ж., рідко. Те саме, що се́ча.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 151.
Ілюстрації
|
|
|
|
