Козарлюга
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 09:38, 31 жовтня 2017; Oohrybinnyk.fitu17 (обговорення • внесок)
Козарлюга, -ги, м. Ув. отъ козак.
КОЗАРЛЮ́ГА, и, ч. Збільш. до коза́к 1-5. Кривоніс сидів біля свого куреня.. Був з нього козарлюга забісований (Стор., І, 1957, 399); Один козарлюга однак вихопив шаблю і кинувся було на Янкеля, та Бульба вчасно схопив його за руку (Довж., І, 1958, 237); — От і впізнай його. Який же козарлюга став! Заходь, заходь, синку! (Минко, Ясні зорі, 1951, 91); — Без охорони хіба залишать такого козарлюгу? (Кочура, Зол. грамота, 1960, 41).
Козарлюга іменник чоловічого роду, істота
