Табачка
Табачка, -ки, ж. 1) Ум. отъ табака. 2) Раст. Raminculus sceleratus. Вх. Пч. І. 12.
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 тт.
ТАБА́КА, и, ж., розм. Нюхальний тютюн. Коли б мені такий милий,.. Щоби люльки не курив, табаки не нюхав (Чуб., V, 1874, 488); Чижик понюхав табаки, чхнув (Мирний, І, 1949, 384); Він витягає табакерку, і понюх табаки приховує його розгубленість (Тулуб, Людолови, II, 1957, 498).
Знаки української етнокультури: Словник-довідник
Таба́ка — нюхальний тютюн; вихваляючи табаку, казали: «Табака мозок чистить», «Заживай табаки, не забивай баки!»; також вважалося: «Табаку нюхати — здорово на очі»; разом з тим табака символізує прикрість: «Натер йому табаки до носа», «Утру йому табаки!», «А що, понюхав табаки?»; так чи так, а неприємність, коли кажуть: «Мені й без табаки в носі крутить»; коли когось хочуть сильно побити, то бажають «стерти на табаку».
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
Зовнішні посилання
Див. Довідка:Посилання
