Кисляк
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:23, 30 жовтня 2017; D.buchynska (обговорення • внесок)
Кисля́к, -ка́, м. 1) Хлѣбъ кислый. Їж прісняки, заким будуть кисляки. Ном. № 12288. 2) Простокваша. Шух. І. 215. КИСЛЯ́К, чол.
- 1. род. у. Загусле кисле молоко. Зоя залізла до комори шукати.. кисляку на вечерю (Ольга Кобилянська, III, 1956, 505); Кисляк такий, хоч ножем ріж (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 122); Миронич розклав перед зніяковілим хлопцем хатній харч — запашний свіжий хліб, глечик кисляку (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 117).
- 2. род. а, перен., зневажл. Про в'ялу, нудну людину, що завжди скиглить, жаліється. На трибуні — мастак, а на ділі — кисляк! (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 133).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 154.
