Хурія
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 02:29, 27 жовтня 2017; Avnehoda.fpmv17 (обговорення • внесок)
Хурія, -рії, ж. 1) Мятель. Ні в світі не поїду уночі, як хурія на дворі, бо трохи не наложили головою. О. 1862. V. 66. На дворі хвижа та хурія. Ном. № 6851. 2) Ругня и драка. Ну вже, діти, ховайте усе, бо батько іде, іще й барана веде, то певно якусь хурію підійме. От лиха година та нещаслива мені з ним: де нап’ється, а усе додому іде. Рудч. Ск. ІІ. 130.
Хурія, -рії, ж. 1) Хуртовина, сильна сніжна буря. 2) Дуже розсерджена людина
