Сюди
Сюди, нар. Сюда. Ні сюди, ні туди, ні саньми, ні колесами, ні зімою, ні літом. Ном. № 7655. Сюдитуди походила, вечерять зварила. Чуб. V. 93. "" Академічний тлумачний словник ""
СЮДИ, присл. 1. У місце, вказане, назване раніше або відоме з наявної ситуації; протилежне туди. Черемош простягся в долині, як срібна нитка, і шум його сюди не доходив (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 317); Надійшла сюди раптом левиця, Паща якої запінена й в крові волів, що загризла (Микола Зеров, Вибр., 1966, 322); Мільйони овець ходять щоліта полонинами Чорногори, а сюди не зайшла, мабуть, ні одна (Гнат Хоткевич, II, 1966, 272); Вони [вітри] через вершини гір прориваються сюди зі сходу (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 6); // Уживається в прямій мові при вираженні прохання, наказу підійти, наблизитися куди-небудь, до когось, подати що-небудь, подивитися на щось і т. ін. — Ходи сюди, не лякайся... Вийди, Катре, з хати: Я щось маю розпитати, Дещо розказати (Тарас Шевченко, I, 1963, 322); [Храпко:] Глянь, лиш, сюди. (Відсува ящик і показує гроші) (Панас Мирний, V, 1955, 140); — Шинкарю! давай лишень сюди дорогого вина! — крикнув Задерихвіст, сідаючи на лаву (Нечуй-Левицький, II, 1956, 232); Зневажливо хитнув [становий] головою. — Стати сюди ближче! — Цигуля підійшов ближче (Андрій Головко, II, 1957, 344); — А йди сюди, Миколко1 — сказала мати (Іван Багмут, Опов., 1959, 3); // Уживається як заклик, запрошення підійти, наблизитися. Турн.. Сам, як опарений, кричав: — Сюди, трусливії Троянці, На бой [бій], шкодливії поганці! Зарились в землю, мов кроти (Іван Котляревський, I, 1952, 215); [Ключар (до Нартала):] Ага, ти сам не встанеш. Гей, вартові, сюди! (Леся Українка, II, 1951, 503); Кожному.. кричали [крамарки] одна перед другою: сюди-сюди (Панас Мирний, I, 1954, 45).
[І] туди і сюди; То туди, то сюди; Туди, сюди див. туди; Ні туди, ні сюди див. туди.
2. Уживається при вказівці на приналежність або відношення кого-, чого-небудь до того, що названо раніше або відомо з наявної ситуації. — Тисяча вагонів набереться! Зваж, скільки сюди лісу пішло та скільки теслярів працювало, щоб все це нам зготувати (Олесь Гончар, III, 1959, 417).
