Зімівля

Зімівля, -лі, ж. 1) Зимовка; содержаніе животныхъ зимою. І знову пасіку на зімівлю в погріб. Сим. 202. Журавель каже: «прийми мене, лисичко, на зімівлю». Рудч. Ск. І. 30. 2) Кормъ на зиму для скота. Зімівлі мало. Харьк. у. ЗІМІ́ВЛЯ, і, жін. 1. Те саме, що зимування. Особлива увага звертається на заготівлю кормів для забезпечення зимівлі худоби і дальшого піднесення продуктивності тваринництва (Радянська Україна, 4.VIII 1959, 2); Коріння карликових дерев, розташоване близько від поверхні ґрунту, при несприятливих умовах зимівлі може бути пошкоджене морозом (Колгоспник України, 10, 1960, 33). 2. Місце, приміщення, де хто-небудь зупиняється, живе взимку. В чорному отворі на порозі зимівлі швидко з'являються з берданкою в руках Худяков (Олександр Довженко, I, 1958, 104); Суворої зими, коли вовчі зграї блукали навколо аулів, у задушливих зимівлях, часто виритих просто в землі, збиралися казахи на нараду (Олесь Донченко, I, 1956, 146).

==Ілюстрації==