Кийок
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:19, 25 жовтня 2017; Mvlahutina.fpmv17 (обговорення • внесок)
Кийо́к, кийка, м. Ум. отъ І. Кий.
КИЙО́К, йка, чол. Зменш. до кий 1. Він підперезався, насунув на очі шапку і, взявши в руки кийок, пішов на вулицю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 31); Закинувши на плечі кийка, на якому висить торбинка з харчем, ..Петру широко крокує по гладенькому асфальту (Михайло Чабанівський, Балкан, весна, 1960, 48); З кийками в руках вони [школярі] бігають навколо ямки, в яку треба загнати «свинку» — дерев'яни цурку (Олесь Донченко, VI, 1957, 241).
